Загоїла земля свої рани, зацвіла маками й пам’ятає своїх героїв…

2015-04-29

Час віддаляє нас від тяжких років німецько-радянської війни, але пам'ять про тих, хто віддав своє життя в боротьбі з нацизмом, не тільки не згасає в наших серцях, а й нагадує про мир…Маленька читачка дитячої бібліотеки-філії №13 міста Кіровограда Софія з матусею Аллою Михайлівною із задоволенням відгукнулись на пропозицію прийняти участь у сімейному конкурсі «Книга пам’яті мого роду», що присвячений 70-ти річчю Перемоги над нацизмом та завершенням Другої світової війни. Вони створили сімейний альбом присвячений прадідусю Кирилюку Мефодію Петровичу. Складається альбом на основі розповідей і спогадів, що дійшли від дідуся, бабусі, тьоті й до правнуки Софії. Епіграф до світлини дідуся слова: «Є вдома в нас старий альбом, а в ньому фото з присмаком війни…». На фронтовому фото Мефодій Петрович, який народився й проживав у селі Кам’янече Новоархангельського району Кіровоградської області. Дідуся призвали з 11 липня 1944 року, воював у складі 127 стрілецької роти І Українського фронту, радистом. Під час війни мав контузію та поранення в руку, а після лікування у військовому шпиталі знову повернувся на фронт. Рядовий Кирилюк хоробро і вправно воював, про що засвідчує нагорода: Орден Слави ІІІ ступеня. В боях за населений пункт Гренауе (Німеччина) 2 лютого 1945 року вогнем із гвинтівки знищив семеро солдат ворога, під час бою за село Бейлау 15 лютого знищив п’ятеро солдат супротивника, чим сприяв швидкому очищенню села. Приймав участь у визволенні Праги, де й зустрів Перемогу. Війна пронеслась жорстоким шквалом по світу. Стогнала від вогняного буревію й Україна. Не всі вернулися до рідної домівки, але нашому герою пощастило, прийшов на рідну землю у серпні 45-го року, щоб орати, сіяти, ростити дітей і радіти життю. Під вливом спогадів та з почуттям гордості Алла Михайлівна присвятила власний вірш дідусю та всім героям війни:

Є дома в нас старий альбом,

А в ньому фото з присмаком війни…

Цей присмак і полин, і м’ята,

Сльоза солона, попіл той гіркий.

Всі кола пекла, що пройшли солдати –

Це був один страшний смертельний бій.

І срібним ранком жайвір в синім небі

Розбудить мак в пшениці золотій…

Дитячий шепіт – більше так не треба,

Війна хай не торкнеться наших мрій!